Забезпечення гідних та комфортних умов життя — одне з найважливіших завдань сучасного міста. Наразі кияни та гості столиці не мають можливості реалізувати базові людські потреби, в тому числі відвідувати міські вбиральні. Ця проблема — варварський та принизливий прояв київської сучасності.
В цьому переконаний автор петиції на сайті Київської міської ради Щелкунов С. С.
— Сьогодні кияни вимушені вигадувати способи потрапити до закладів громадського харчування, культури або нарікати себе на огидний досвід малочисельних комунальних вбиралень, аби реалізувати свої людські потреби. Водночас, представники маломобільних груп населення взагалі позбавленні доступу до вбиралень, — йдеться у повідомленні.
За його словами «у минулому кожен київський парк був оснащений безкоштовною громадською вбиральнею. У 90-і роки більшість з них була закрита, частина просто закинута, частину переформатували у ресторани, як, наприклад, на Русанівській набережній. Нові громадські вбиральні так і не з’явились. Наразі у Києві є десятки зачинених туалетів у парках, громадських місцях та підземних переходах».
В 2017 році ходіння до вітру в українській столиці має скінчитися, попри глумливе ставлення до людських потреб керівників КМДА, яке проявляється як на словах так і у справах. Нещодавно керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко фактично глузував над киянами, які намагаються виживати в умовах некомфортного міста. Чиновник звинувачує городян у порушенні правил, не створюючи при цьому ані комфортних громадських вбиралень, ані паркувальних місць та зручних переходів.
Замість глузувань у соцмережах Київська міська адміністрація має взяти на себе відповідальність по створенню мережі сучасних та доступних вбиралень в місті, яка б повністю забезпечила реалізацію базової потреби громадян в столиці.
Першочергово вбиральні мають бути створені в місцях великого скупчення людей, таких як станції метро та транспортні вузли. Другою чергою має стати забезпечення відповідною інфраструктурою зон відпочинку, рекреації, загального користування та громадських просторів. Третьою чергою має стати забезпечення доступу до об’єктів зазначеної інфраструктури в спальних районах, які мають знаходитися в межах пішохідної відстані, виходячи з розрахунків 15 000 зареєстрованих мешканців на одну вбиральню.
Об’єкти мають враховувати потреби всіх громадян — з особливостями рухового апарату, зору та ін. Доступ до об’єктів може бути реалізований на підставі сплати за користування, яка не може перевищувати половину вартості одиниці соціального хліба. Вбиральні мають надавати громадянам доступ до одного літру якісної питної води за одне відвідування.