Дарницьке РУ ГУМВС України в м. Києві
(Дарницкое РУ ГУМВД Украині в г. Киеве)
Історія Дарниці сягає у глибину тисячоліть. З прадавніх часів відомі поселення на території сучасного Дарницького району. Першою офіційною згадкою про Дарницю вважається 1509 рік, коли у древніх слов’янських рукописах з’явилася згадка про те, що Великий князь Литовський подарував Микільсько-Пустинному монастирю ділянку берега річки Дарниця. В 1694 році царевичі Іоан та Петро (Олексійович) своєю грамотою підтвердили приналежність цих земель Києво-Печерському монастирю, де вони іменуються як Дарниця.
З початку XX ст. до 1923 року Дарниця була територією Нікольсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. З 1923 року по 1927 рік - входила до складу Броварського району Київського округу, а з березня 1927 року - безпосередньо підпорядкована Київській міськраді і входила до складу Петровського (Подільського) району.
Третього квітня 1935 року утворена самостійна адміністративна одиниця – Дарницький район м. Києва. Згідно з рішенням сесії Дарницької районної в м. Києві ради цей день вважається днем народження району.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Дарниця із околиці міста стала провідним індустріальним районом.
З першого дня війни фашисти намагались зруйнувати залізничний вузол та промислові підприємства. З 21 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року, 738 днів, у Дарниці господарювали фашистські окупанти.
Дарничани шанують пам’ять загиблих: споруджені пам’ятники у місцях поховань воїнів, партизан, підпільників.
Після війни, піднявши район з руїн, мешканці Дарниці продовжили його розбудову. З’явилися нові підприємства: Київський радіозавод, завод “Буревісник”, завод залізобетонних конструкцій.
Межі сучасного Дарницького району були затверджені рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2001 року №280/1257 «Про…
м. Київ, вул. Кошиця Олександра, 3А |